Помічали, що ми в край зневажливо ставимося до своїх бажань? Не до примх та “хотілок”, а саме до бажань, тих самих, щирих. Певно нас колись змогли переконати у їх ганебності або ж безнадійності, та від цього вони нікуди не зникли. 🙌 Або ж ми самі боїмося випасти з сірої маси. І гадаю, що причина тут…