Гадаю, що кожен хоч раз відчував спустошення та своє безсилля перед цими відчуттями. Вони як полчища на полі бою забирають все, що можливо як трофей, а те, що не можуть забрати, знищують.

Та доки ми будемо ховатися та тікати від них, повноцінного, а головне щасливого життя нам не бачити. Адже за утікачем лише лінивий не пожениться.

📍Тож для початку визнайте тривогу та страх. Це не «чиєсь навіяне», це не «звідкись», це ваше власне, продукт вашого мозку!

Якщо встигнете помітити їх перш ніж вони візьмуть ваші думки та відчуття під контроль, вважайте, що ви на коні. Далі потрібно увімкнути лише логіку та оцінити реальний стан речей.

Але бувають ситуації, коли людина несвідомо замінює одне сильне відчуття іншим. Мова йде про відсутність кохання та страх перед ним! Саме тут тривога та страх можуть бути сурогатом, адже інтенсивність відчуттів майже схожа.

📍Задайте собі такі питання: «А я кохаю?», «А чи не боюсь я, що мене покинуть?», «А чи не боюсь я розчарування?». Повірте, тривога та страх не заважають вам кохати, навпаки, ви захищаєтесь ними від цього почуття. Та доки вони з вами, кохання не можливе, а саме воно і є панацеєю.

Якщо ви відчуваєте, що не можете самостійно впоратися з цими відчуттями, зверніться по допомогу до спеціаліста.