Помічали, що ми в край зневажливо ставимося до своїх бажань?

Не до примх та “хотілок”, а саме до бажань, тих самих, щирих.

Певно нас колись змогли переконати у їх ганебності або ж безнадійності, та від цього вони нікуди не зникли. 🙌

Або ж ми самі боїмося випасти з сірої маси. І гадаю, що причина тут не в тому, що їх неможливо здійснити, просто нас хтось колись не почув, відмовився в нас вірити, або ж просто висміяв.

Але ж у наших бажаннях немає нічого постидного. Здебільшого
кожна людина мріє кохати та бути коханою, жити в мирі та
відчувати його у своєму серці, бути захищеним та захищати й
дбати про когось. ❤️

Як на мене, то постидного тут мало! Що може бути більш природним?

👉Та чомусь ми боїмося їх реалізації. Ми боїмося, що нас осудять, не зрозуміють, посміються над нами, тому і не пробуємо.

Та людина має жити своїми власними, справжніми, щирими бажаннями, інакше втратить свою особистість, людську гідність й перетвориться на груду суперечностей.

Не придушите у собі людське, не зраджуйте власній вірі.✨
Намагайтеся відокремлювати справжнє бажання від примхи.

📍Наприклад: “Якщо ви хочете кохання, то повинні бути
готовими не тільки брати, а й віддавати, такий закон. І бажання просто привернути до себе увагу не має з цим нічого спільного!”

Все може бути нами усвідомлено, якщо додати трохи зусиль.

Адже глибоко в середині кожен з нас знає чого він по справжньому хоче, отже лишилось лише довіритись своїм бажанням.🙌

І нарешті, перестаньте вже приховувати свої справжні бажання під маскою безпристрасності та нарочитої сили. Повірте, більшість людей з вами солідарні й бажають того ж самого.

Безглуздо розраховувати на чиюсь довіру, якщо самі не вірите собі.

Потрібна допомога, щоб знайти та зрозуміти свої власні бажання?