Твоя сила в травмі!

Звучить дивно? Зараз поясню.

Скільки разів я чула такі фрази: «Якби не той випадок …, Це все моє минуле …, дитинство, Це все через батьків…, партнера… Якби не це, я був/була іншою людиною. Це не дозволяє мені жити повноцінне та щасливе життя». Воно й не дивно, адже ви зафіксувалися на цьому. І не має значення, що саме ви обрали: постійно повертатися думками до цього, чи витіснити цей досвід з пам’яті. Ваш ресурс витрачається в обох випадках.

Зазвичай пропонують два варіанти дії:

1. Прожити ще раз ситуацію, виплакати всі сльози, проговорити образи та йти далі з легким серцем;
2. не згадувати минуле, що було, те було. Дивимося лише вперед у світле майбутнє. (І тут варто згадати про «витіснення» спогадів, на це також витрачається енергія!).

Що я пропоную? Взяти користі від ситуації, всю силу та знання від пережитого досвіду. Адже будь-яка подія, навіть сама жахлива, гартує наш характер. Ви вже ніколи не будете таким як до цієї події. Ви вистояли в шторм, ви живі та цілі, а значить обрали правильну стратегію! Треба тепер це визнати!

І тут ви можете засперечатися, замотати головою, адже вам може не подобатись обрана стратегія на той момент, щобільше, ви можете її встидатися. Тут і постане головне питання, відповідь на яку тримаєте лише ви у своїх руках. Ви хочете й надалі нести тягар провини, сорому, образи, чи повернутися до цього обличчям та приймайте бій, з якого лише один вихід — щасливе життя без важких почуттів?

Щоб було легше сприймати, поясну метафорично. Одного разу я зрозуміла, що в моїй бібліотеці майже відсутній жанр фентезі. Вирішила виправити це. Рандомно обрала книгу та прийнялася її читати. Фантастичний світ складали жителі трьох видів: люди, гноми та ельфи. Так, не дуже оригінально, знаю)))

У кожного з них було своє призначення. Зрозуміло, що люди жили своє коротке життя сповнене турбот та кохання, гноми видобували корисні копалини, жили набагато довше від людей та знали ази магії та будови світу. Вершиною знання та мудрості були безсмертні ельфи, сильні, гарні, мудрі, які несли знання людям та піклувались про гармонію світу. Здавалося, чого ще бажати, ідеальне життя? Проте й у їхньому світі був вчинок, який вважався самогубством. Це «сон самозабуття»!

Коли з ельфом або його близькими траплялось щось, що він не міг пережити, у нього була змога заснути, а на ранок прокинутися зі свідомістю дитини. Але сила й задача ельфа якраз полягала у мудрості й знаннях, які він накопичував протягом життя. Їм не просто так було даровано безсмертя, вони несли відповідальність за інших. Тому обравши сон забуття — вони позбавляли себе всієї сили.

Так і у нас. Хочеться забути весь той жах та сором, який стався. Та забувши це, ми позбавимося тієї сили й мудрості, яку разом з собою принесла та «травма»! Люди, які пережили страшний біль, більше за інших схильні до прощення та кохання. Подумайте про це. Інколи потрібно знайти в собі сили поглянути на ситуацію під іншим кутом.

Я чудово розумію, що страшно, підіймається злість та образа. Саме тому я пропоную свою допомогу. Я даю тобі свою руку, щоб була опора. Я подарую тобі свій досвід, щоб була змога подивитися на все іншими очима. Приходь.